Винний алкоголізм: три стадії. Особливості та його небезпека

У медичній літературі класифікація видів алкоголізму зазвичай пов’язані з тими видами напоїв, яким віддає перевагу пацієнт.

Виділяють три основні типи алкоголізму:

• • пивний;
  • горілчаний (до нього відноситься постійне споживання всіх напоїв міцністю 40 градусів);
  • винний.

В Україні через низку соціокультурних, історичних та географічних факторів горілчаний алкоголізм переважає. А ось непомірність у споживанні виноградного вина вважається скоріше вишуканим грішком або аристократичною поганою звичкою, а не серйозним захворюванням. Винними алкоголіками у нас вважають іспанців, французів, італійців та грузинів, але ніяк не українців.

Як починається винний алкоголізм

Певна частка правди у твердженні про меншу небезпеку винного алкоголізму порівняно з горілчаним, безумовно, є. Починаючись набагато раніше горілчаного (у 10 – 13 років та в колі сім’ї проти 15 – 17 років і в підліткових компаніях), пристрасть до вина та шампанського сприймається природним та підточує організм поступово, протягом 30 – 40 років.

Всі види алкоголізму мають три стадії. У любителя вина початкова стадія в 3 – 4 рази триваліша, ніж у тих, хто п’є міцні напої. Організм “підсідає” на вино поступово, як правило, в силу побутових традицій. Причому першої стадії постановка медичного діагнозу часто утруднена. Основною ознакою є вживання великої кількості виноградного вина, що не продиктоване фізіологічними (спрага) або гастрономічними потребами. При цьому винний алкоголік, що знаходиться на першій стадії, не відчуває ні відчуття насичення (йому треба випити ще), ні відрази до алкоголю (ознака горілчаної інтоксикації).

Абстиненція – ознака другої стадії

Основним симптомом другої стадії винного алкоголізму є поява абстинентного синдрому, зумовленого особливостями розщеплення етанолу в організмі. В результаті біосинтезу в кров починає надходити вкрай отруйний продукт ацетальдегіду. Для його нейтралізації необхідний особливий фермент, який починає виділятись у печінці лише при вживанні нової дози вина. При цьому симптоми інтоксикації з боку шлунково-кишкового тракту менш виражені, ніж після отруєння міцним алкоголем та вино надходить до організму без ексцесів.

Винний алкоголізм на другій стадії набагато рідше супроводжується такими явищами, як тимчасова амнезія та необґрунтована агресія. Тому винні алкоголіки нечасто потрапляють у зведення кримінальних подій. 

Як не сумно, серед любителів вина багато жінок дітородного віку – це пряма шкода генофонду країни. Крім того, вживаючи солодкі, напівсолодкі та кріплені вина, ми наносимо додатковий удар по печінці та підшлунковій залозі.

Стадія третя, остання… якщо не вжити заходів

На третій стадії хвороба набуває форми вираженої наркоманії. Винний алкоголізм стає мало відмінним від горілчаного. Етанол перетворюється на невід’ємну частину метаболізму, що згубно впливає діяльність всіх органів прокуратури та систем. За великим рахунком, хворому вже не важливо, що пити, він орієнтується на доступність спиртного та власні фінансові можливості. Споживання вина з аристократичної звички перетворюється на засіб короткочасної самостимуляції.

Через виснаження тканин печінки знижується переносимість алкоголю. Хворий вже не здатний приймати ті ж самі дози вина, що кілька років тому. Розвивається ниркова, печінкова, серцева недостатність, важкі ураження центральної нервової системи, недоумство. На цій стадії хвороби потрібна термінова допомога у спеціалізованій клініці.

При всій своїй відносній “невинності” винний алкоголізм на другій і третій стадіях не менш небезпечний, ніж горілчаний або пивний. І чим раніше хворий або його близькі почнуть бити на сполох, тим більше шансів на успішне лікування та одужання.